Розгнівані кияни сьогодні продовжили прямий діалог із владою, як обіцяли. Представники десятків «гарячих точок» столиці прийшли до Департаменту містобудування та архітектури КМДА, без благословення якого в Києві неможлива жодна незаконна забудова, жодне захоплення землі, знищення парку, руйнування пам’ятки чи будь-яка інша корупційна оборудка. Сьогодні громадські активісти прийшли, аби «винести сміття» з Департаменту – для цього вони запаслися двома іменними баками для сміття, для заступниці директора Департаменту містобудування Валентини Антоненко та головного архітектора Києва Олександра Свистунова. Таким чином громадськість хотіла «допомогти чиновникам-корупціонерам знайти своє місце в житті», добровільно пройшовши люстрацію. Тим більше що у пана Свистунова сьогодні був прийом громадян.
Владі пригадали, що вона прийшла п’ять років тому на крові Небесної сотні, зобов’язавшись виправити злочини Черновецького, але чомусь у Департаменті містобудування видають документи на забудову зелених зон із тотальним порушенням Генплану. Тому, мовляв, сьогодні громада пришла сюди, щоб виконати роботу прибиральників.
Наталія Журавльова, мешканка Русанівки, пояснила, чому вона зараз тут: «На Русанівській набережній була водокачка – стратегічний об’єкт, який не підлягає приватизації. Шахрайськимм методами його вкрали у громади і будують ресторан просто не воді, не маючи ніяких дозвільних документів – до речі, документи відкликали, але ніхто не може потрапити на об’єкт, бо туди не пускають. І саме тому будівництво триває – та вже практично закінчується». Її мета – щоб до представників русанівської громади вийшов представник ДАБКу і разом із ними поїхав туди: «Викликаємо поліцію і за потреби ламаємо паркан, ламаємо двері, заходимо туди і показуємо їм, де там будується фундамент, де зруйнована підпірна стінка, де надбудовано другий і третій поверхи… Там водокачки вже немає, там є ресторан».
Юрій Тимофеєв приєднується до Наталії Журавльової: «Там природоохоронна зона, взагалі нічого не можна будувати. За законом там має бути або водокачка, або благоустроєний пустир. Ніяких ресторанів! На Русанівці уже 17 ресторанів є, куди ще? Тим більше Русанівка – це острів, це доволі компактна територія, де немає парканів, тому проблеми з паркуванням – це святе. Ресторани відвідують приїжджі, явно на машинах – де вони будуть їх ставити? Там вузькі вулички, не просунешся. У нас і так затори, а з появою чергового ресторану будуть ще більші».
Деякі протестувальники вже вичерпали всі методи вирішення ситуації в правовому полі – лише пряма демократія залишилася. Юрій Федоренко, голова ГО «Твердиня»: «Ситуація по Жмаченка, 20 наступна: рік тому з’явилися техніка, яка займалася геологічними роботами. Ми побачили, що дерева відзначають так, як для вирубування. Ми зв’язалися з іншими громадськими організаціями, подавали разом із ними запити. Ми отримали містобудівні умови і обмеження, які Департамент містобудування і архітектури за підписом Свистунова видав для проектування на зазначеній земельній ділянці багатофункціонального комплексу. Відповідно коли ми зняли бучу – написали офіційне звернення тощо – то нам дали відповідь, що за цією земельною ділянкою вони не видали містобудівних умов і обмежень. Отже, ми маємо два документи: за одним умови й обмеження видавались, за другим – не видавались. Причому вони від одного числа і йдуть одним номером! Тобто йдеться про підробку документів. Ми намагалися потрапити до пана Свистунова і поставити йому запитання, як так вийшло – адже є певні журнали обліку, і їх потрібно було теж переробляти. Однак Свистунов ніяких коментарів не надав і з нами не зустрівся. Ми подали заяву в поліцію – заява спустилася… на дільничного. Після цього ми звернулися до суду, вважаючи за потрібне відкрити справу в поліції на Свистунова за підробку документів. Цю справу було відкрито, зараз ми контролюємо, щоб зазначену особу було притягнуто до кримінальної відповідальності».
Протестувальники нагадували, що закони України вищі за підзаконні акти, і громадськість вимагає дотримання законів.
Як і
слід було очікувати, влада не захотіла добровільно люструватися. До дверей КМДА
було стягнено «тричі реформовану» поліцію та «поліцію діалогу». Діалог полягав
у тому, що влада пропонувала пустити досередини 5 представників
протестувальників – ініціативну групу – і з ними домовлятися. Однак ця
пропозиція видалася киянам неприйнятною, тому що не було єдиного організатора –
кожен представляв свою «гарячу точку», тому активісти затялися: пускайте всіх. Адже
загалом ідеться про 500 об’єктів незаконної забудови, із них 134 –
містобудівські.
Здавалося, ситуація патова. Мер до киян вийти не міг,
оскільки перебуває за кордоном – звісно, не молиться біля Стіни плачу, як
гарячкували деякі протестувальники, а бере участь у 33-ій Міжнародній конференції мерів. За іронією
долі він там ділиться з мерами різних міст світу найкращими практиками втілення
«розумних» технологій у муніципальному управлінні та створення безпечного
середовища в містах. Влада спробувала виставити чиновника, котрий нічого не
вирішує, але протестувальники цим не задовольнилися.
Після застосування сльозогінного газу стало зрозуміло, що кияни не розійдуться. Тому врешті-решт протестувальники таки опинилися всередині і навіть змогли поговорити із заступником мера В’ячеславом Непопом. Він повідомив, що заступника голови КМДА Олександра Спасибка та Олександра Свистунова нема на місці, і, грубо кажучи, намагався з’ясувати, що слід зробити, аби сьогодні протестувальники розійшлися по домівках. Кияни сформулювали свої конкретні вимоги: створити комісію, котра розробить календарний план перевірок по кожному об’єкту незаконної забудови – з участю ДАБІ, НАБУ та прокуратури (причому не 20 об’єктів за один день, як уже намагалися це зробити). І, звісно, зупинення незаконної забудови. Тому в найближчу п’ятницю о 9.30 представники всіх об’єктів, «гарячих точок» прийдуть до колонної зали КМДА. Вони очікують, що там у цей час будуть усі профільні заступники та начальники департаментів – архітектури, землі, культури й екології, а також пан Свистунов власною персоною. А інакше протестувальники перекриють Хрещатик.
Звісно, у громадськості та влади розділилися думки про те, що важливіше: представляти Україну на міжнародній конференції чи «розбиратися з тим, що тут накоїли». Однак, судячи з усього, сьогоднішній раунд таки за громадськістю. Тому є сенс продовжувати в тому ж няпрямку, посилюючи тиск.
1 коментар