На думку фахівців, топонім “Дорогожичі” є давнім київським – уперше він згадується в Іпатіївському літописі в контексті подій 10 століття.
Про це повідомляє “Хмарочос”.
Топонім “Бабин Яр” відомий з 19 століття і теж є питомо київським. Тож жодного конфлікту між назвами немає, пояснюють в Інституті, – вони є історичними та притаманними місцевості.
Дорогожичами називають доволі велику місцевість між Сирцем, Куренівкою, Шулявкою, Лук’янівкою і Татаркою. Сьогодні в Києві є однойменна вулиця Дорогожицька. У 19 столітті Дорогожицькою називалася сучасна вулиця Юрія Іллєнка.
Що стосується Бабиного Яру, то він є назвою конкретного урочища в місцевості Дорогожичі, а також одним із найбільш відомих у світі місць пам’яті про Голокост. На сьогодні цю назву в Києві вже має Національний історико-меморіальний заповідник “Бабин Яр” та зупинка тролейбуса №23 поруч зі станцією метро “Дорогожичі”.
Жоден із цих топонімів не можна розглядати як такий, що є загроженим чи забутим. Вони обидва є важливою частиною пам’яті киян, підкреслюють в Інституті нацпам’яті.
Для того, щоб привернути увагу киян та гостей столиці до уваги Бабиного Яру, в Інституті готують звернення до керівництва Київського метрополітену з пропозицією під час звукового оголошення зупинки на станції метро Дорогожичі повідомляти про вихід до Національного історико-меморіального заповідника “Бабин Яр”. Для прикладу – так робиться на станції “Арсенальна”, де повідомляють про вихід до парку Слави та Музею історії України у Другій світовій війні. Також в Інституті пропонують розмістити на станції відповідні вказівники та доповнити інфографіку з назвами станцій у вагонах, на якій позначені важливі для відвідування об’єкти.
В УІНП підкреслили, що ініціатива перейменування станції не пов’язана з декомунізацією, адже назва “Дорогожичі” є історичною і сягає своїм корінням Київської Русі, а сама станція отримала назву вже за часів незалежної України – у 2000 році.
